Доброго дня, шановна редакціє! Останнім часом деякі жінки як здуріли. По телебаченню в усіляких шоу-програмах артистки та актриси тільки й знають, як показати себе вагітною (з пузом). Раніше, пам’ятаю, вважалося, що вагітна жінка якомога менше повинна бути на людях, бо вважалося, що серед людей, які бачать вагітну жінку можуть бути такі, що можуть зурочити чи іншим чином накликати біду. То я оце й думаю, що то, може, забобони були і ми якось їм більше вірили, ніж зараз?
З повагою, Ваша постійна читачка Валентина М. з Мени
Розгорнуту й цікаву відповідь на запитання нашої читачки надає знаний не тільки на Чернігівщині, а й в Україні волховник і знавець лікарських трав Іван ПРОСЯНИК із села Курінь Бахмацького району.
Матусині речі, в старовинній, ХІХ століття, розмальованій скрині, святешно віють нафталіновим духом. Ось коричневі, помережані в’юнами запаски. Ось такі ж шерстяні спідниці, які вони, через жорстоке розкуркулення, так і не змогли до радості, до щастя зносити. Молода матуся на пожовклій карточці, дивовижно красиві: у вінку в лєнтах, немов сама весна.
А втім, кожна річ в архаїчному, дівоцькому вкраїнському вбранні мала глибоке символічне значення. І знаковість ця розроблялася в пору розквіту Трипільсько-антської хліборобської протодержави. За давньоруською міфологією Діва (від „дивуватися” з юної молодості й краси) – прообраз Землі-Матінки. І головне її покликання – продовження роду: здорового, сильного духовно й фізично, що протистоятиме будь-якому лихові, будь-якій навалі. І сама дівчина мала на собі, у своєму одязі, кількаступеневі обереги. Але особливо пильно оберігалося найсвятіше й найпотаємніше жіноцьке місце – дитинець! Без запаски ще передвоєнна сільська дівчина й не мислила свій вихід між люди. Все трапляється: і лихі, й пристрітні, і заздрі, і ворожі погляди. Зовсім не закликаю ходити й зараз у запасках, але... Поглянемо на моду мудро.
Ось йде вона сучасною вулицею: царівна – з-понад царівен. Все, що можна – виставила на показ. Іде те дівча, вицибує на високих закаблуках (це теж часто приводить до безпліддя), оголивши найсвятіше дівоцьке місце-дитинець, живіт, нехтуючи тим, що це найпристрітніше місце. Адже саме пуповиною вона колись зв’язувалася з материнським тілом. Саме ця поворозочка живила плід як джерело, як криниця. І з перших днів народження та криничка починає поволеньки поповнюватися й поповнюватися, щоб ваше майбутнє дитятко колись напоїти: снагою, міццю, розумом. А тепер уявіте, що в цю відкриту криницю скидають оточуючі. Адже світ ой як пожорстоків, позлів. Хіба оті дві бабусі вас схвалюють? Сумніваюсь! А он той молодик? Отой бугаюка вже давно вас зґвалтував хтивим оком, бо ж ви даєте підставу — ви ж зовсім голісінькі. Роздягнуті модою, здичавлені модою — бо ж це лише звір стиду не має.
А он уже пливе й матрона, виставивши опливлий салом живіт, і таке ж роздягнене, років чотирьох-п’яти, веде поряд дитя. Бабусі відають, що в такому ранньому віці пристріти – справжнє лихо. Та хто з сучасної молоді знає Отче наш? У кого є водиця-Йорданиця? Одразу ж в лікарню. А вона проти пристрітів безсила. Й не відає молода матінка, що дитя треба просто вмити свяченою водою, обтерти подолом домашнього халату чи спідниці, приспати на руках − все й минеться.
Але якщо дівчині виставляти живіт на показ – велика необережність, то вагітній жінці – велике безглуздя і злочин. Жінку, яка стала в надію, уже з перших днів, як почула дитя під серцем, Рід пильно брав під свій захист. На останніх трьох місяцях її навіть заборонялося показувати стороннім, “щоб пологи протікали добре і дитятко було гоже”. Проте сучасні жінки, нехтуючи тисячоліттями дотримуваних табу, на догоду божевільному глуму (інакше цю моду не назвеш), вкрай ризикують, оголюючи найсвятіше місце. Знайома моя, Світлана, знехтувала моїм попередженням (старомодний сільський дядько!) всьому цьому озлобленому світу показуючи, що вагітна, голий дитинець. Народилося дитя... не живеньке.
До висновків я вас, дорогі матінки та бабусі, підвів. Ви — хранителі Роду.
Сучасні війни – не обов’язково бомби на голови. Це горілкомор нашої молоді, цигаркомор — усі фабрики куплені іноземцями, Україна лідирує по числу паління, більше, більше отрути в привабливих упаковках. Це й бруд з екранів, і, врешті, божевільна мода.
... Ось вона вистрибнула в останній веселий сніжок із зустрічної електрички на Київі-Московськім. Підліточок. Розхристана, в руках пляшка “Пепсі”. Потягнулася – і явила світові свої голі й начальничок, і спину. “Донечко! – аж скрикнув я вголос, – а нирки, нирки ж?!” Пасажири збуджено зашуміли. А дівча побігло, голкам снігу підставляючи свої майбутні недуги.
Безперечно, запалення нирок лікується. Для цього є дві неперевершені за своїми властивостями трави: підмаренник справжній та астрагал шерстистий.
Рецепт: 1 столову ложку на 300 мл окропу настояти годину, це денна частка. Пити два тижні, тиждень − перерва й поновити.
Але від тяжких зурочень трав немає. І від нефритів потерпає молодий цвіт нації, від ерозій, міом, запалень. Лікарі дивуються цій лавині — звідки вона? А звідси ж! Єдиний тут захист – здоровий глузд дівчини. То ж будьте мудрі змолоду, щоб потім не очулося голосінням, від онколога виходячи. Мати-Природа вас закликає: будьте мудрими!
Іван ПРОСЯНИК, травознай, член Національної Спілки письменників України
